台湾欲自造潜艇对抗大陆 台军官：技术落后难制约解放军

百度 但是35年后，当年的那批马耳他国脚们站出来，他们指控西班牙人张自中场休息时用下药的手段，坑害了他们。

Ватиканський кодекс (лат. Codex Vaticanus; Bibl. Vat., Vat. gr. 1209), умовне позначення B, або 03, зг?дно з системою Грегор?-Аланд, δ 1 зг?дно з системою von Sodena) — рукопис Старого ? Нового Запов?т?в, один з найстар?ших та найголовн?ших рукопис?в Нового Запов?ту, написаний давньогрецькою мовою (д?алект Койне), дату?ться початком IV стол?ття. Назва кодексу походить в?д м?сця збер?гання, символ B дав ще Wettstein, символ 03 — Грегор?. Також у списку рукопис?в Септуаг?нти, в?дпов?дно до класиф?кац?? Альфреда Радафса отримав символ В. Б?льш н?ж 500 рок?в збер?га?ться у Ватиканськ?й б?бл?отец? (Gr. 1209).

Стор?нка Ватиканського кодекса к?нець 2-го листу до Солунян ? початок Послання до ?вре?в

Кодекс став в?домий завдяки листуванню Еразма Ротердамського з префектами Ватикансько? б?бл?отеки, але його текст довго не був доступний. Витяг з тексту рукопису було зроблено недосконало з численними помилками, ? це було причиною багатьох непорозум?нь. Т?льки п?д к?нець XIX стол?ття, текст рукописи став повн?стю доступний для наукових досл?джень.

Це один з найстарших ? найкращих рукопис?в грецько? Б?бл??, до моменту в?дкриття Синайського кодексу не було р?вних у св?т?. Критики тексту високо ц?нують текст рукопису ? ? одним з найб?льш видаваних рукопис?в. Кодекс збер?гся ? донин? в дуже хорошому стан?, тому що часто не використовувався.

Особливост? рукопису

2015

Ватиканський кодекс написаний на тонкому пергамент?, 27 см на 27 см. Грецький текст рукопису в?дбива? Александр?йський тип тексту. I категор?я Аланда.

Кодекс був написаний в Александр??. Кодекс перебував в Константинопол?, в XV стол?тт? на Базельскому собор? був переданий Пап? Римському.

З цього часу кодекс перебува? у Ватиканськ?й б?бл?отец? (Vat. gr. 1209).

Спочатку рукопис складався близько 820 високояк?сних пергаментових аркуш?в (71 втратилось). На 607 стор?нках (спочатку 658) м?стився майже весь Старий Зав?т (Септуаг?нта), ? на 142 додаткових стор?нках (спочатку 162) — майже весь Новий Зав?т. Порядок книг Старого Зав?ту в?д Буття до Друго? книги хрон?ки ? така сама, що ? в ?нших рукописах, а пот?м розм?щений в наступному порядку: 1 Книга Езри, 2 Книга Езри, Псалми, Притч?, Екклез?яст, П?сня над п?снями, Книга Йова, Книга мудрост?, Книга ?суса Сина Сираха, Книга Естер, Книга Юдити, Книга Товита, 12 малих пророк?в (Ос?я — Малах?я), Книга пророка ?са?, Книга пророка ?рем??, Книга пророка Варуха, Плач ?рем??, Книга Пророка ?рем??, Книга пророка ?зек??ля ? Книга пророка Дани?ла. Порядок пророк?в п?дтверджу?ться т?льки один рукопис — Codex Marchalianus. Окрем? розд?ли Нового Зав?ту сл?дують в такому порядку: ?вангел??, Д?яння Апостол?в, Соборн? послання ? листи Павла. Ц?лком можливо, що на початку ориг?нальний кодекс також включав деяк? апокриф?чн? книги Нового Запов?ту в к?нц?, як Синайський кодекс, так ? Олександр?йський та ?нш? рукописи, хоч можливо, що нав?ть не мав Апокал?псис. Аланд вважав, що в ньому вм?щу? як ? Апокал?псис, так ? писання Апостольських отц?в. Натом?сть, Джеймс Кейт Елл?отт припускав, що н?коли не м?стив Апокал?псис.

У Старому Зав?т? в?дсутня

• Буття 1,1 — 46,28 (31 карт);
• Псалми 105,27 — 137,6 ??(20 картки);
• Книги Маккаве?в 1-4
• Молитва Манас??.

У Новому Зав?т? не вистача? 

• Пастирськ? послання (1 Тимоф?я, 2 Тимоф?я, Тита, до Филимона)
• До ?вре?в зак?нчу?ться на  9,13;
• Апокал?псис.

В сум? ? то 10 листк?в. В XV стол?тт? були додан? рукописн? доповнення  на м?сц? в?дсутньо? частини до ?вре?в ? в Апокал?псис? (п?зн?ше в?н був позначений як рукопис 91).

К?нець ?вангел?я в?д Марка у Кодекс? Ватиканському

Довгш? тексти ? в?рш?

• ?вангел?? в?д Матв?я 12,47 ; 16,2б-3 ; 17,21 ; 18,11 ; 23,14;
• ?вангел?? в?д Марка 7,16 ; 9,44.46 ; 11,26 ; 15,28 ; довше зак?нчення ?вангел?? в?д Марка (16,8-20);
• ?вангел?? в?д Луки 17,36 ; 22,43-44;
• ?вангел?? в?д ?вана 5,4 ; Христос ? гр?шниця (?вана 7,53 — 8,11);
• Д?яння Апостол?в 8,37 ; 15,34; 24,7 ; 28,29;
• До римлян славосл?в'я п?сля 16,23 (16,24 був покинутий).
• 1-е Петра 5,3.

В?дсутн?й текст

• В?д Матв?я 5:44 — ευλογειτε του? καταρωμενου? υμα?, καλω? ποιειτε τοι? μισουσιν υμα? (благословляйте тих, хто проклина? вас, хто ненавидить вас);
• В?д Матв?я 10,37б — και ο φιλων υιον η θυγατερα υπερ εμε ουκ εστιν μου αξιο? (? той, хто любить сина або дочку б?льше, н?ж Мене, той Мене), ця фраза також обходить c Кодекс Бези.
• В молитв? Отче наш в?дсутн? славосл?в'я Господа (Мф 6,13)
• Луки 9,55б-56а — και ειπεν, Ουκ οιδατε ποιου πνευματο? εστε υμει?; ο γαρ υιο? του ανθρωπου ουκ ηλθεν ψυχα? ανθρωπων απολεσαι αλλα σωσαι (?? в?н сказав: Не зна?те, якого ви духа, бо Син Людський не для того прийшов, щоб губити душ? людськ?, а спасати?); фрази то? не ма? в наступних кодексах: Синайськ?м, ?фремовим, Regius, Koridethi, Zacynthius, 33, 700, 892, 1241, syr, cop^bo.

Т? опущення характерн? для Александр?йського тексту.

• Додаток в ?вангел?? в?д Матв?я 27,49.
• Тим не менш, в ?вангел?? в?д Матв?я 27,49 знаходиться характерний для рукопис?в Александр?йсько? с?м'? додаток: ?λλο? δ? λαβ?ν λ?γχην ?νυξεν α?το? τ?ν πλευρ?ν, κα? ?ξ?λθεν ?δορ κα? α?μα (?нший взяв спис, пробив Йому б?к, ? зараз вийшла вода ? кров), текст той походить з ?вангел?я  ?вана 19,34. Кр?м Кодексу Ватиканського, ? в?н в ?вангел?? в?д Матв?я в Синайському кодекс?, ?фрема, Regius, Наняньському, Т?шендорф IV, рукописах 1010 ? 1293. Також присутн?й в деяких рукописах Вуль?ати, перекладах сир?йських та еф?опських. В?домий був ?ван Золотоустий. Вважа?ться, що додаток був введений в ?вангел?? в?д Матв?я п?д впливом боротьби з докетизмом.

?стор?я кодексу

Нев?дом? початки кодексу

М?сце виникнення кодексу ? предметом спекуляц??. Горт пропонував Рим, з огляду на певну схож?сть до Вульгати. Скит висловлювався за Кесар?ю, ?нш? запропонували п?вденну ?тал?ю або Александр?ю (Кенйон, Бурк?т). Т?шендорф, Скр?венер, Батифол також Скит в?рили, що б?ля Синайського кодексу ? одним з п'ятдесяти прим?рник?в б?бл?й, п?дготованих ?всев??м за дорученням Костянтина Великого в 332 роц?. На думку Скита кодекс був в?дторгнутий ?мператором, оск?льки не заключав канон?в ?всев?я, заключав багато коректорських нотаток, а кр?м того бракувало в ньому книг Маккавейських.

Найб?льш ?мов?рним м?сцем виникнення ? Александр?я. Вказу? на не? стислий зв'язок з коптськими перекладами  однаково текст Старого як ? Нового Запов?ту, а також чергов?сть книг, сум?сна з тим, що виник небагато п?зн?ше каноном Афанас?я (у 367 роц?). За ?гипетським походженням кр?м того промовля? — под?бно як в Александр?йському кодекс? — коптський вигляд л?тер в заголовках, особливо л?тера ?м??, яка отриму? коптський вигляд не т?льки в заголовках, але також в принциповому текст? на к?нц? л?н??, де прост?р був б?льш заощаджуваний.

У VI стол?тт? збер?гався у б?бл?отец? в Кесар?? разом з Синайським кодексом (ця сама система под?лу тексту Д?яння апостол?в). Зв?дси переданим був до Константинополя, до ?тал?? попав ?мов?рно п?д час Флорент?йського собору (1438—1445). Кодекс не м?г виникнути перед 313 роком, оск?льки виконаний з пергаменту високо? якост?, а складеним був через профес?йних писар?в. Його кошти виконання були занадто висок?, щоб м?г соб? на то дозволити пересл?дувана церква. Оск?льки не заключа? Канон?в ?всев?я, в його випадку можливу ? б?льш рання дата н?ж 325 (?нш? основн? кодекси м?стять ?х) ? тим самим м?г виникнути ран?ше н?ж Синайський кодекс. Волод?? також менше декорац??ю, а тото також промовля? за б?льш ранньою датою. Однак з огляду на чергов?сть книг, сум?сну з каноном Афанас?я, висунено часом думки, що кодекс виник п?сля 367 року, тобто близько 380 року. Той погляд форсував Д?н Бургон (1813—1888)[а], сьогодн? можна його зустр?ти головне в популярних виданнях. Однак факт, що Афанас?й вирахував книги НЗ в ц?й сам?й черговост?, що Ватиканський кодекс не познача?, що та чергов?сть бере св?й початок саме в?д Афанас?я. В?н вирахував його просто в так?й черговост?, в як?й звикло воно вираховувати в Александр??. Ан? Ватиканський кодекс, ан? Афанас?я не впроваджував до цього порядку книг н?якихих ?нновац?й. 

Сикстинський зал Ватикансько? б?бл?отеки

Кодекс був включений в першому каталоз? б?бл?отеки Ватикану (заснований в 1448), складеного в 1475 роц?, який вказаний в розд?л? 1209 ? в каталоз? 1481. В каталог 1481 був описаний як ?Б?бл?я  in tribus columnis ex memb?.

До початку XVIII стол?ття, мало хто про нього чув, але н?хто не знав, його реально? варт?ст?. Еразм був про?нформований про нього письмово в 1521 роц? через Паулюсем Бомбас?уса, префекта Ватикансько? б?бл?отеки. Бомбас?ус звинуватив його у в?дход? в?д тексту Вульгати, що збер?га?ться у б?бл?отец? дуже старо? коп?? Святого Писання. У лист? до Еразма Бомбас?ус процитував всього лише тексти 1 ?вана 4,1-3 ? 1 ?вана 5,7-11  з того ?дуже старого рукопису?. У 1533 Еразм  знову вдався в кореспонденц?ю з наступним префектом Ватикансько? б?бл?отеки — Сепульведом. У лист? Сепульведа вирахував 365 текстових вар?ант?в кодексу, в яких зг?дний кодекс ? з Вульгатою проти тексту Еразма. Ми не зна?мо, як? вар?анти вирахував Сепульведа, в?домий ? нам т?льки один з них, а то тому, що у сво?х Annotationes при коментуванн? Д?яння 27:16 Еразм писав, що Кодекс застосову?ться до папськ?й б?бл?отец? καυδα (каудо), як ?м'я острова, поряд з яким плив корабель Павла, що не κλαυδα (Клауда), як еразм?вський Novum Instrumentum Omne. У лист? в?д 1534 Сепульведа зновузнову переконував про згоду Вуль?атою з тим стародавн?м рукописом.

У 1580 роц? папа Сикст V використав кодекс у виданому собою текст? Септуаг?нти. В 1669 роц? Бартолоц? склав список (мабуть витяг), деяких його урок?в, який однак не був опубл?кований ? аж до 1819 року залишився нев?домим. ?нший частковий список його урок?в був складений — на прохання Бентлея — близько 1720 року. Списки обраних текстових вар?ант?в б?льшост? книг НЗ були видан? в 1798—1801 роках в Копенгаген? через Андреаса Б?рча, весь цей час були доступн? т?льки фрагменти Кодексу ? реальна його ц?нн?сть також не була доц?нена. Ц? списки були не т?льки неповним, але нав?ть зм?шалися з вар?антами ?нших кодекс?в з б?бл?отеки Ватикану, ?, тому не була ретельн?. Багато з них приписувало кодексу ц?лком ?нш? вар?анти н?ж той ма?. Андреас Б?рч ??зазначив, що М?лль та Веттштайн Falso citatur Vaticanus, ?, як приклад помилкового цитування подав Луки 2:38 — Ισραηλ (?зра?ль), а Ιερουσαλημ (?русалим).

Перед XIX стол?ттям, жоден з науковц?в не був допущений до вивчення або випуску його тексту, в результат? того вчен? не були св?дом? реально? ц?нност? кодексу. В той час, поширеною була п?дозра, що його текст носить численн? ?нтерполяц?? латинсько? традиц?? тексту. Джон М?лль у сво?й ?Пролегомени? (1707) написав: ?in Occidentalium gratiam ? Latino scriba exaratum? (складений через латинського писаря для зах?дного св?ту). М?лль не бачив нав?ть потреби, щоб текст кодексу був во?дино. Веттштайн не був нав?ть зац?кавлений, щоб взнати текст кодексу або деяк? його текстов? вар?анти. Судив, що кодекс не ма? жодного авторитету (sed ut vel hoc constaret, Codicem nullus esse auctoris) ? не м?г би йому допомогти в прийнятт? текстових р?шень. Кр?м того в 1751 роц? Веттштайн надав для кодексу символ B (з огляду на в?к), тод? як для Кодексу Александр?йського — А, для Кодексу ?фрема — C, для Кодексу Бези — D.  З того часу, аж до в?дкриття Кодексу Синайського, займав другу позиц?ю на списку рукопис?в Нового Запов?ту.

Гр?сбах в 1777 роц? склав список дев'яти рукопис?в, як? необх?дн? для в?дтворення тексту Александр?йського: C, L, K, 1, 13, 33, 69, 106 ? 118. Ватиканський кодекс не знайшовся в цьому списку. У 1796 роц? у другому виданн? свого грецького Нового Зав?ту Гр?сбаха додав до списку Ватиканський кодекс, як св?док тексту Александр?йського для Марка, Луки, ?вана ?  к?нцевих парт?й в?д Матф?я. В?н все ще був переконаний, що перша половина Метф?я кодексу представля? зах?дний текст.

П?сля 1809 року

Наполеон Бонапарт в 1809 роц? перен?с його, разом з ц?лою папською б?бл?отекою, до Париж? (перед ?вангел??м в?д Матв?я видн??ться дата 10 вересня 1809). Переглядав його ? поверхнево досл?див в 1809 роц? Йоганн Леонард Ху? (1765—1846). Плоди його роботи: ?De antiquitate codicis Vaticani commentatio?. Ху? не бачив однак потреби, щоб текст кодексу був знову з'?днаний, бо не оц?нював високо тексту текст Александр?йського. Тим не менш, його публ?кац?я сприяла зростанню зац?кавленост? кодексом. З того часу вже н?хто не зв'язував кодексу ?з зах?дним текстом. Був вже обм?нюваний як один з трьох найважлив?ших представник?в тексту Александр?йського. У 1815 роц? Код повернувся до Риму, але б?бл?йн? вчен? почали розум?ти його значення, ? багато з них намагалися ознайомитись з кодексом.

Анджело Ма?, п?дготував в роках 1828—1838 видання facsimile тексту Нового Зав?ту (опубл?кований посмертно в 1858 роц?)

Анджело Ма?, п?дготував в роках 1828–1838 видання facsimile тексту Нового Зав?ту (опубл?кований посмертно в 1858 роц?).

Через наступне п?встол?ття сперечалися, серед ?ншого, про те який з кодекс?в Ватиканський чи Александр?йський старший. У 1843 роц? Костянтин Т?шендорф отримав право ознайомлення з кодексом, але всього лише на ш?сть годин. Наступного року Едуард де Муралт — вже на дев'ять годин.

У 1845 роц? Саму?л Пр?д? Трегеллс отримав право ознайомлення, цього разу м?г з нього користуватися протягом трьох м?сяц?в, але без права складання зам?ток. Однак, Трегеллс текст запам'ятовував, а п?сля повернення в к?мнату, в як?й в?н жив, записував все, що зм?г згадати. П?сля повернення до Лейпцига в?н видав це, що зм?г занотувати. Не було цього так багато, але протягом найближчих рок?в, доступ до кодексу став ще складн?ший.

Спос?б, у якому охоронявся кодекс: дозв?л або взагал? заборона для вс?х досл?дник?в, був особливо принизливий для протестантських б?бл?йних вчених. У 1859 роц?, п?сля в?дкриття Синайського кодексу, Папа П?й XI погодився сфотографувати кодекс. У 1889 роц?, фотопод?бне facsimile видав Джузеппе Козза-Луз? в Рим? ? з тих п?р став доступний для наукових досл?джень. ?нше видання facsimile тексту НЗ було зроблено в 1904 роц? в М?лан?.

Тим не менш, Д?н Алфорд в 1861 роц? ? його секретар Куре в 1862 роц? з?брали ? зв?рили сумн?вн? парт?? кодексу, як? в р?зноман?тних виданнях facsimile отримували суперечлив? соб? вар?анти. У 1866 роц? Т?шендорф знову отримав право перев?ряти кодекс, а в 1867 роц? опубл?кував текст Нового Зав?ту.

У 1965 роц? за наказом Павла VI сфотографований був Новий Зав?т кодексу ? був представлений учасникам, як ? спостер?гачам II Ватиканського собору. У 1999 роц? рукопис був оцифрована в Instituto Poligrafico e Zecca della Stato, ? випущений у вигляд? фотокоп?й. Видання стара?ться точно насл?дувати кодекс, не т?льки щодо розм?р?в, але також ? кольору кодексу. Видання насл?ду? нав?ть д?ри в пергамент?. До видання додано в окремому том? Пролегомени. Текст Пролегомени писаний ? золотом ? ср?блом, ма? 74 стор?нок.

Опис кодексу

Листки кодексу мають тепер вим?ри 27 на 27 см (ориг?нальними були трохи б?льше), встановлен? ? через тонкий, дуже хорошо? якост? пергамент. Текст писаний ? в трьох колонах, що ? р?дк?стю. Поза Ватиканським кодексом серед рукопис?в НЗ всього лише кодекс 048 ? 053 писан? ? в трьох колонах. У кожн?й колон? по 40–44 л?н?йок тексту (у НЗ завжди 42 л?н?йки), а в л?н?йц? 16–18 л?тер.

Факсим?льне видання з 1868, текст Матв?я 1,22-2,18,що позначаються при допомоз? в?двернутого comma (>)

Букви маленьк?, витончен?, прекрасно писан? кал?граф?чно, мають регулярний вигляд, що впису?ться в квадрат. Л?тери йота(I) ? ?псилон(Ε) не мають придих?в ан? акцент?в, що походять в?д першо? руки. Цитати ?з Старого Зав?ту позначалися при допомоз? comma (>). На л?вому марг?нес? колон що якийсь час з'явля?ться горизонтальна двокрапка, н?мецький umlaut, що нагаду?: (¨). Т?шендорф м?ркував над ?х значенням, але лише в 1995 роц? були зрозум?л?. ? ?х близько 800, доданими були п?зн?ше (через першого коректора), а позначають ц? тексти, як? в ?нших рукописах отримують ?нше звучання. Umlaut застосованим був напр. в секц?? 1 до Коринтян 14,34–35, яка то секц?я через частину рукопис?в пом?ща?ться по 1 до Коринтян 14,40. Роблять це перш за все рукописи зах?дного тексту (Claromontanus, Augiensis, Boernerianus, 88, itd, g), але також кодекс 88 ? деяк? рукописи Вульгати. Фульдський кодекс пом?ща? цю парт?ю на марг?нес?.

На кожн?й сторон? знаходяться три колони тексту, а число л?н?йок завжди однакове (42). Пом?тна ? тенденц?я до розпочинання думок в?д ново? л?н?йки (однак р?дк?сн?ше н?ж в Синайськ?м). На початку кожно? книги знаходяться заголовки, прикрашен? зеленою табличкою з червоним обрамленням.

На к?нц? кожно? книги знаходиться колофон, прикрашений арабескою або корон?с. Колофон ?вангел?? ?вана волод?? найяскрав?шою окрасою, ?мов?рно для зазначення, що зак?нчу?ться ?вангел??. Колофони Лист?в Павла ?нформують, зв?дки був написаний даний лист (До Римлян — з Кор?нфа, 1 до Коринтян — з Ефезу, 2 до Коринтян — з Ф?л?п??, до Галат?в — з Риму, до Ефесян — з Риму, до филип'ян — з Риму, до Колоссян — з Риму,1 до Солунян — з Аф?н,1 до Солунян — з Аф?н).

Под?л тексту

Текст ?вангел?я не був под?лений ан? на секц?? Амон?я, ан? ?всев?я, але зг?дно ?ншому под?лу, що виступа? також в Кодекс? з Zakynthios (Ξ 040) з VI стол?ття ? рукопис? 579. Це розд?лення не в?дбува?ться н?де. Матв?й в ц?й систем? д?лений ? на 170 розд?л?в, Марк на — 62, Лука — 152, а ?вангел?? в?д ?вана на 80. Д?яння д?ляться зг?дно двом системам, раз на 36 розд?л?в, а раз на 69. Перший под?л виступа? т?льки в одному грецькому рукопис? Синайського кодексу також двох найважлив?ших рукописах Вульгати (Ам?атинський кодекс ? Фульдський кодекс)[f]. Послання св. Апостола Павла були розд?лен? в?дпов?дно до двома р?зними системами, в?дм?нних в?д апарату Евтал?я.

Послання Павла д?ляться на 140 посл?довних розд?лах. Лист до Галат?в зак?нчу?ться 58 розд?лом, а наступний по ньому лист до Ефесян почина?ться 70 розд?лом. Послання до ?вре?в, який склада?ться з розд?л?в, пронумерованих 59-63 (карти з розд?лами 64-69 загинули), a пот?м 93 розд?л? наступа? 2 до Солунян. Та система виникла п?сля 200 року в Олександр??, коли Лист до ?вре?в пом?щався м?ж списками до Галат?в ? до Ефесян (застосову? його пап?рус β⁴⁶).

Писар? та коректори

Один ?з стовпц?в Ватиканського Кодексу м?стить 1 Езра 2: 1-8

Т?шендорф вважав, що рукопис був написаний трьома писарями (A, Б, C), два з них склали Старий Зав?т, а трет?й — весь Новий Зав?т. Той погляд схвалював Фредер?к Г. Кеньон, але був п?дданий ретельному досл?дженню, проведеного М?лном ? Скитом. Виявилося, що третього писаря не ?сну?, а його роботу виконав другий писар. Той погляд акцептований сьогодн? через вс?х палеограф?в. Тому рукопис був складений т?льки двома переписувачами (А ? Б). Писар ?А? склав:

• Буття  - 1 Цар?в, стор?нки 41-334
• Псалми — Книга Товита, стор?нки 625–944
• Писар Б п?дготув:
• 1 Цар?в — 2 Ездри, стор?нки 335–624
• Ос?я — Дани?л, стор?нки 945–1234
• Новий Зав?т

Т?шендорф був думки, що писар ?Б? Ватиканського кодексу також ? писар ?Г? Синайського кодексу. Детальн? досл?дження, проведен? М?лном ? Скитом, виключили зв'язок м?ж обома кодексами.

Виправлення тексту

Т?шендорф ?дентиф?кував трьох коректор?в, як? п?зн?ше працювали над кодексом(Б¹, Б², Б³), однак п?зн?ш? досл?дження виключили ?снування коректора Б¹. Передбача?ться, що коректор Б² працював над кодексом в V–VI ст, ? коректор Б³) — X або XI стол?тт?.

У X або XI стол?тт? в м?сце вицв?лого тексту нанесений був новий текст. Коп?я складена була старанно, ? всього лише невелика частина добре збереженого первинного тексту залишилася неторканою. У випадку помилки диттограф?? чорнила  наносять т?льки на першу л?теру, другу залишають незм?неною, натом?сть в раз? помилок гаплограф??  не додають л?тер ? текст залишають в незм?неному стан?. На жаль, осв?жен? л?тери незначно втратили на сво?й регулярност? ? елегантност?. Послання Павла зм?нила свою позиц?ю, Послання до ?вре?в був перем?щений на подальшу позиц?ю. Чергов?сть книг сум?сна з чергов?стю книг канону Афанас?я з 367 року.

На стор?нц? 1512 Кодексу, текст Послання до ?вре?в 1.3, ? ?диний вар?ант тексту φανερων (показав) вар?ант, зам?сть в?домого з ?нших рукопис?в φερων (п?дтриму?, носить). Це зм?ню? вимову л?н?ю ?Христос, що п?дтриму? усе словом сили Сво??? на ?Христос проявля? все словом сили Сво???. Перший коректор п?дправив φανερων на традиц?йне φερων, але другий коректор п?дправив першого, в?дновлюючи первинне φανερων, а б?ля тексту Hbr 1,3 додав на марг?нес? ноту наступному зм?сту: ??μαθ?στατε κα? κακ?, ?φε? τ?ν παλαι?ν, μ? μεταπο?ει? (?глупий ? поганий, не опускай ? не зм?нюй стародавнього тексту?). Таким чином п?зн?ший коректор запротестував проти зм?ни тексту. 

Текст рукопису

К?нець ?вангел?я в?д Луки ? початок ?вангел?я в?д ?вана на цьому самому листку кодексу.

Рукопис представля? Александр?йський тип тексту Нового Запов?ту. Хорт, а за ним Стр?тер вважали, що той текст ? результатом реценз??, виконано? через Гез?я на початку IV в?ку в Александр??. В?дкриття пап?русу Бодмер XIV–XV в 1952 роц? виявило однак, що той текст ?снував вже близько 200 року.

Грецький текст ?вангел?я в?д Луки ? в?д ?вана дуже близький таким рукопис?в Нового Запов?ту, як: пап?русов? рукописи ??⁶⁶ ? ??⁷⁵ також рукопис 0162. Ста?ться також значна схож?сть з Кодексом Синайським, хоча Госкер виявив, що ста?ться м?ж ними 3036 в?дм?нностей: в Матв?я — 656, в Маркаа — 567, в Луц? — 791, в ?вангел?? в?д ?вана — 1022. В ц?лому вони, як правило, результат або ?ншого п?дходу до ?тацизму, або ?ншо? транскрипц?? сем?тських ?мен або фраз, яких правопис був клоп?тливий для грек?в. ? так крик ?суса на хрест? ?Боже М?й, Боже М?й, нащо Ти мене покинув?? обидва кодекси в ?вангел?? Матв?я передають в таких верс?ях:

• ελωει ελωει λεμα σαβακτανι — Ватиканський
• ελωι ελωι λεμα σαβαχθανι — Синайський

А в ?вангел?? Марка в таких верс?ях:

• ελωι ελωι λαμα ζαβαφθανι — Ватиканський
• ελωι ελωι λεμα σαβακτανει — Синайський

Серед найб?льш значних в?дм?нностей належить текст Лк 4,17. Зг?дно Кодексу Синайського ?сус ?розвинув? сув?й, натом?сть зг?дно Ватиканському Кодексу ?в?дкрив?. Текст був модерн?зований для читача IV в?ку, коли вже р?дко вживано суво?в. Госкер оц?нив, що сп?льний ?предок? обох кодекс?в походить з приблизно 200 року, при цьому можливому був би нав?ть 180 р?к. Обидва кодекси застосовують також ?нш? декорац?? для колофону, за винятком колофону в Книз? Второзаконня в Кодекс? Синайському ? колофону ?вангел?я в?д Марка у Ватиканському Кодекс?.Таким чином, вони не могли вийти з цього самого скриптор?я. Текст кодексу Курт Аланд класиф?кував до категор?? I.

Значення

? одним з найкращих св?дк?в тексту Септуаг?нти, хоча його текст не завжди ма? однаково високу ц?нн?сть. Високо оц?нюваний в Книз? ?зек??ля, низько натом?сть в Книз? ?са?, в Книз? Судд?в ма? в?дм?нний текст в?д б?льшост? грецьких рукопис?в, але резону? ?з старо-латинськими рукописами, са?дзькими (коптийський д?алект), також цитатами Кирила Олександр?йського. У Книз? Йова заключа? близько 400 додаткових фраз, взят? з перекладу Феодос?я, яких не заключають ан? старо-латинськ? рукописи, ан? са?дзьких.

У Новому Запов?т?, в ?вангел?ях ? Д?яннях апостол?в ? найкращим представником Александр?йського тексту, в Послання св. Апостола Павла ? р?вний Синайському кодексу, однак в листах Павла раз по раз доходить до голосу зах?дний текст, що вплива? на знижку якост? передаваного тексту, ? кодекс уступа? тут Синайському кодексу, стоячи другим св?дком тексту. Це означа?, що в будь-якому науковому виданн? тексту Септуаг?нти або Нового Зав?ту  Ватиканський Кодекс не т?льки не може бути про?гнорований, але ма? розглядатися як один з найважлив?ших джерел. На додаток до Синайського кодексу ? одним з найб?льш видаваних рукописом Нового Зав?ту.

Кодекс обрива?ться р?зко на ?вр 9, 14, браку? пастирських посланнях ? Апокал?псису, ? то неоц?ненна втрата з точки зору критики тексту. У XIX стол?тт? повертають увагу на те, що Vaticanus 2066 (V стол?ття), що м?стить текст Апокал?псису, ? под?бно як Ватиканський кодекс, писаний в трьох колонах (р?дк?сна ознака), ма? наближен? розм?ри ? репрезенту? текст Александр?йський. Розм?рковувано неодноразово, чи текст Апокал?псису цього рукопису не спор?днений Ватиканському Кодексу.

Кодекс в ц?лому високо оц?нюваний ? користу?ться гарною репутац??ю серед критик?в тексту, науковц?в та представник?в церкви. Багатьох вважа? його найважлив?шим рукописом Нового Запов?ту, в той час як ?нш? пом?щають його на друге м?сце п?сля Синайського кодексу. Але прихильники Textus Receptus не в захват?. До таких належав Джон В?льям Бургонь, на його думку Vaticanus, Синайський кодексу та Кодексу Бези ? рукописами ?з з?псутим тексту. Кожен з цих трьох кодекс?в ма? текст ?сфабрикований, у результат? безапеляц?йно? ? легковажно? реценз???. Найважлив?ше з цих трьох кодекс?в, тобто Синайського ? Ватиканського Бургон прир?вняв до ?двох фальшивих св?дк?в?, згаданих в Матв?я 26,60.

Див. також

• Список унц?альних рукопис?в Нового Запов?ту

Посилання

• Ватиканський кодекс // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньк?в та ?н. ; за ред. Л. Л. Звонсько?. — 2-ге вид. випр. ? допов. — К. : ВПЦ ?Ки?вський ун?верситет?, 2017. — С. 78. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Biblioteca Apostolica Vaticana. Codex Vaticanus [Арх?вовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• CSNTM [Арх?вовано 8 червня 2009 у Wayback Machine.].
• Codex Vaticanus B/03
• Ватиканський кодекс [Арх?вовано 29 с?чня 2012 у WebCite] Encyclopedia of Textual Criticism
• Codex Vaticanus [Арх?вовано 27 серпня 2008 у Wayback Machine.] Bible Research
• Facsimile Ватиканського кодексу [Арх?вовано 27 липня 2008 у Wayback Machine.]

Л?тература

1. Constantin von Tischendorf, Novum Testamentum Vaticanum. Lipsiae 1867.
2. Frederic G. Kenyon, Our Bible and the Ancient Manuscripts (4th ed.), London 1939.
3. Metzger, Bruce M. (1991). Manuscripts of the Greek Bible: An Introduction to Palaeography. Oxford: Oxford University Press, pp. 75-75. ISBN 978-0-19-502924-6.
4. Ph.B. Payne — P. Canart, The Originality of Text-Critical Symbols in Codex Vaticanus, Novum Testamentum, Vol. 42, Fasc. 2 (Apr., 2000), ss. 105—113.
5. T.C. Skeat, The Codex Vaticanus in the 15th Century, JTS 35 (1984), 454—465.