非洲大陆自贸区呼之欲出（环球热点）

百度 但他没有，而恰恰是他不懂的这些东西能够且即将伤害你。

Старообрядц?, старов?ри, розкольники?— рел?г?йно-сусп?льний рух, що виник у середин? XVII стол?ття в Московському царств? як реакц?я проти церковних реформ патр?арха Никона. Поняття ?старообрядництво? з'явля?ться п?сля розколу Рос?йсько? православно? церкви в середин? XVII стол?ття. На Пом?сному Собор? РПЦ 1971 року РПЦ визнала, що вс? стар? обряди ? р?вночинними до нових, тобто ?х можуть практикувати ? не старообрядц?.

Старообрядництво
Дата створення?/?заснування	1666?
Значима особа	Аввакум Петрович?
Християнський л?тург?чний обряд	Slavic liturgyd?
Кра?на походження	?Московське царство?
На противагу	РПЦ?
?Старообрядництво у В?к?сховищ??

?стор?я

Старообрядц? виступили проти оф?ц?йно? Рос?йсько? православно? церкви, у як?й Московський патр?арх Никон (1652—1667) розпочав реформу богослужбових книг, що полягала у виправленн? слов'янських текст?в в?дпов?дно до книг, що друкувалися у католицьк?й Венец?анськ?й республ?ц? (у цьому допомагали укра?нськ? вчен? ?п?фан?й Славинецький, Арсен?й Сатановський, Теодос?й Сафонович та ?нш?). Основною причиною протесту стала безглузд?сть зм?н чи внесення подв?йного зм?сту. Ця реформа й деяк? обрядов? зм?ни наразилися на гострий оп?р частини духовенства ? в?рних, як? виступали на оборону старих книг, проти оф?ц?йного православ'я, що його п?дтримував уряд. Рух старообрядц?в, ?деологами якого були протопопи Аввакум Петрович, ?ван Неронов та ?нш?, набрав масового характеру п?сля православного собору 1666—1667 рок?в, на якому вс?х, хто дотримувався старих обряд?в (тобто разом ?з давно спочилими святими) п?ддано анафем?, а церква й уряд почали ?х пересл?дувати. Тод? старообрядц? взяли участь у пол?тичних ? сусп?льних рухах проти режиму (у селянськ?й в?йн? п?д кер?вництвом Степана Раз?на (1670—1671), у оборон? Соловецького монастиря (1668—1676) та Московському повстанн? 1682 року тощо). Вт?каючи в?д репрес?й, старообрядц? оселялися в малозаселених краях ? м?сцевостях Рос??: П?вноч?, Урал?, Дону, Заволж?, а також поза ?? кордонами?— у Б?лорус? (В?тка на Гомельщин?), Правобережн?й Укра?н?, Молдавському княз?вств?, в Османськ?й ?мпер?? тощо. Унасл?док внутр?шн?х конфл?кт?в старообрядц? под?лилися на пом?ркован?ших?— поп?вц?в (вони мали священик?в, а з XIX стол?ття— ?пископ?в, визнавали та?нства), ? радикальн?ших?— безпоп?вц?в (у них богослуження ? треби виконували миряни), як? дал? д?лилися на численн? групи (деяк? з них можна зарахувати до сектант?в). Поступово репрес?? проти старообрядц?в зменшилися (за Катерини II ? п?зн?ше), подекуди припинилися, а закон 1883 року й зокрема толерантний едикт 17 кв?тня 1905 року прин?с ?м повну свободу в?роспов?дання. З початку 19 ст. частина старообрядц?в наблизилася до оф?ц?йно? Православно? Церкви, утворивши ?динов?рську церкву, що збер?гала давн? книги й обряди, але визнала зверхн?сть Синоду. ?з середини 19 ст. поп?вц? мали ?пископ?в ?з митрополитом на чол?. 1914 року старообрядц?в нараховувалось близько 2?млн. За радянсько? влади старообрядц? зазнали пересл?дувань, що ?х, однак, витримали. Зараз вони оформлен? як Старообрядницька Б?локриницька арх??пископ?я Московщини й ус??? Рус?, що репрезенту? поп?вц?в, ? Вища Старообрядницька Рада у Литв?. Приблизне число старообрядц?в нин? 1?млн.

Теч?? старообрядництва

Поп?вство

Мик?льська церква, село Никольськ Мухоршиб?рського району Бурят??. Експонат Етнограф?чного музею народ?в Забайкалля.

Одне з двох основних теч?й старообрядництва. Виникло внасл?док розколу ? закр?пилося в останньому десятил?тт? XVII стол?ття.

Прим?тно, що сам протопоп Аввакум висловлювався за те, щоб приймати священич? свячення з новообрядно? церкви:?? хто у православних церквах, де сп?в без дом?шок усередин? в?втаря ? на крилосах, а п?п новопоставлен, про се посудити?— аще в?н п?п проклина? н?кон?ан ? службу ?х ? вс??ю силою любить старовину: за потреби справжнього ради часу нехай буде п?п. Як же в миру бути без поп?в? До тих церквам приходити.?

Поп?вц? сприймають вс? 7 та?нств християнства ? визнають необх?дн?сть священик?в при богослуж?ннях ? обрядах. Характерним ? участь в церковному житт? не т?льки священнослужител?в, але й мирян.

Основними центрами поп?вства спочатку був Нижньогородський край, де нараховувалося десятки тисяч старообрядник?в, Донська область, Стародуб. У XIX стол?тт? найб?льшим центром поп?вства стала громада в Москв?, в як?й пров?дну роль в?д?гравали власники мануфактур.

Спочатку поп?вц? були змушен? приймати священик?в, що переб?гали з р?зних причин з Рос?йсько? православно? церкви. За це поп?вц? отримали назву ?б?глопоп?вц??. У силу того, що багато арх??пископ?в ? ?пископ?в або при?дналися до ново? церкви, або, в ?ншому випадку, були репресован?, старообрядц? не могли сам? висвятити диякон?в, священик?в чи ?пископ?в. У XVIII стол?тт? було в?домо к?лька самозваних ?пископ?в (Аф?ноген, Анфим), як? були викрит? старов?рами.

При прийом? новообрядних священик?в-переб?жчик?в поп?вц?, посилаючись на ухвали р?зних Вселенських ? пом?сних собор?в, виходили з реал?й рукоположення в РПЦ ? можливост? прийому трьохзанурених хрещених новообрядцями в тому числ? священство 2-м чином (через миропомазання та в?дречення в?д ?ресей), з причини того, що Апостольська спадко?мн?сть в ц?й церкв? збереглася, незважаючи на реформи.

У 1800?р., невелика частина поповц?в перейшла п?д юрисдикц?ю РПЦ, збер?гши дореформену обрядов?сть. Для них була створена окрема структура?— т.?зв. ?динов?рча церква. Згодом б?льша частина в?дтворила трьохчинну ??рарх?ю, третя частина перейшла в безпоповщину.

У 1846у, п?сля переходу до старообрядництва митрополита босн?йського Амврос?я, виникла Б?локриницька ??рарх?я, яка в наш час^[коли?] ? одним з найзначн?ших старообрядницьких напрямк?в, що допуска? священство.

За догматикою поп?вц? мало в?др?зняються в?д новообрядц?в, проте дотримуються при цьому старих?— дон?кон?анських?— обряд?в, богослужбових книг та церковних традиц?й.

Чисельн?сть поповц?в на к?нець XX стол?ття становить близько 1,5?— 2 м?льйона чолов?к, велика частина яких зосереджена в Рос?? (найб?льш? групи знаходяться в Московськ?й ? Ростовськ?й областях).

В даний час поп?вц? д?ляться на дв? основн? групи: Рос?йська православна старообрядська церква та Рос?йська Давньоправославна церква.

Безпоп?вство

Каплиця безпоп?вц?в. 1910 р?к. Побудована в с. Ключ?, ?волгинського району Бурят??. Експонат Етнограф?чного музею народ?в Забайкалля.

Виникло в XVII стол?тт? п?сля смерт? священик?в старого висвячування. У лавах старообрядц?в п?сля розколу не було жодного ?пископа, за винятком Павла Коломенського, який помер ще в 1654 роц? ? не залишив соб? наступника. За канон?чним правилам Православна Церква без ?пископа ?снувати не може, тому що т?льки ?пископ ма? право посвятити священика ? диякона. Старообрядницьк? священики доникон?вського поставлення скоро померли. Частина старообрядц?в, яка заперечу? можлив?сть ?снування ??стинного? духовенства, сформувала безпоп?вський толк. Старообрядц? (?менован? оф?ц?йно як древл?православн? християни ?же священства не при?млющ?), в?дкинули священик?в нового поставлення, залишившись абсолютно без священик?в, стали в побут? називатися безпоп?вцями.

Безпоповц? спочатку селилися в диких необжитих м?сцях на узбережж? Б?лого моря ? тому стали називатися поморами. ?ншими великими центрами безпоп?вц?в стали Олонецький край (сучасна Карел?я) ? р?чка Керженець в Нижньогородських землях. Згодом, у безпоп?вському рус? виникли нов? под?ли ? утворилися нов? згоди: Данил?вська (поморське), Федос??вска, Филип?вська, часовенна, спасова, аристова та ?нш?, б?льш др?бн? ? екзотичн?, на зразок середник?в, дирн?к?в ? б?гун?в. У наш час^[коли?] найб?льше об'?днання безпоп?вства?— Давньоправославна поморська церква.

До числа безпоп?вських згод в ряд? випадк?в в?дносили ? в?дносять деяк? псевдохристиянськ? секти на т?й п?дстав?, що посл?довники цих сект також в?дкидають окормлення оф?ц?йним священством.

Оселення в Укра?н?

Вт?каючи в?д рос?йських пересл?дувань, старообрядц? оселялися у 1660-х pp. на Л?вобережн?й Укра?н? ? створили, починаючи з час?в гетьмана Дем'яна Многогр?шного ? згодом, низку так званих розкольничих слоб?д на територ?? Стародубського ? Черн?г?вського полк?в. Колон?зац?я поширилася за час?в ?вана Мазепи й ?вана Скоропадського. Оселення цих слоб?д в?дбувалося здеб?льшого з дозволу м?сцевих державц?в (як старшини, так ? монастир?в, зокрема Ки?во-Печерсько? лаври). Але економ?чна сила слоб?д й ?нтереси рос?йсько? централ?стично? пол?тики по 1709 роц? допомогли ?м уникнути залежност? в?д м?сцевих державц?в ? укра?нсько? влади. Указ Петра ? 1716 року легал?зував становище старообрядц?в на Гетьманщин? та затвердив ?х права та волод?ння. За переписом 1715—1718 рок?в, у 17 слободах п?вн?чно? Гетьманщини було 377 двор?в ??рунтових раскольник?в? (тих, що мали земл?), 159 ?бобильських? хат ? 50 ?пустих?. Населення слоб?д широко розгорнуло торгово-промислову д?яльн?сть. Збагачення слоб?д ? незалежн?сть ?х в?д м?сцевих державц?в ? гетьмансько? влади викликало репрес?? збоку останньо?. Гетьман ?. Скоропадський у 1716 ? 1719 роках заборонив старообрядцям торгувати на Гетьманщин?, але ця заборона залишилася на папер?; також марн? були його прохання виселити старов?р?в з Укра?ни, й осередком старообрядц?в на Гетьманщин? лишилася слобода Клинц?, яка у друг?й половин? 18 ст. стала й культурним центром старообрядц?в (друкарн? для церковних ? св?тських книг), а з к?нця 18 ст. ? протягом 19 ст. тут утворився великий осередок текстильно? промисловост? (виробництво сукна й ?н.), який на початку 20 ст. став найб?льшим в Укра?н?.

Розселення рос?йських старобрядц?в на територ?? Укра?ни наприк?нц? XIX?ст.

Економ?чне зростання та зб?льшення населення слоб?д на п?вноч? Гетьманщини, з одного боку, та пост?йн? конфл?кти ?х ?з м?сцевими д?дичами й укра?нською владою (зокрема на ?рунт? зб?льшення державних податк?в) спричинилися до того, що, починаючи з середини 18 ст., частина старообрядц?в з Черн?г?вщини (а також ?з сус?дньо? Гомельщини) переселилася на малозалюднен? простори П?вденно? Укра?ни. Вони селилися в Нов?й Серб??, п?зн?ше Слов'яносерб??, а по опануванн? Рос?йською ?мпер??ю вс??? П?вденно? Укра?ни на Херсонщин? (зокрема в Бериславському пов?т?) ? Тавр?? (особливо в Мел?топ?льському пов?т?), де ?х 1832 року було понад 7 000. Оселення старообрядц?в на п?вдн? Укра?ни п?дтримував уряд, щоб заселити в?льн? земл?, ? давав ?м на деякий час р?зн? п?льги. У середин? 18 ст. старообрядц? оселилися в п?вденн?й Бессараб?? (?х називали тут липованами) ? в гирл? Дунаю (с. Вилкове). Приплив старообрядц?в зб?льшився по при?днанн? Бессараб?? до Рос?йсько? ?мпер?? 1812 року. У к?нц? 19 ст. у вс?й Бессараб??, жило б?ля 30 000 старообрядц?в?— на п?вдн? ? в Хотинському пов?ту.

У 1760—1780 pp. старообрядц?-липовани з Молдав?? ? Волощини, п?зн?ше також ?з Бессараб??, поселялися на Буковин? й Под?лл?. Австр?йська влада, зац?кавлена в заселенн? Буковини, ставилася прихильно до старообрядц?в. Ц?сарським патентом 1783 року Йосиф II зв?льнив ?х в?д податк?в ? гарантував свободу в?ровизнання. Центральним поселенням старообрядц?в було с. Б?ла Криниця (нин? Глибоцького району), де вони при матер?альн?й допомоз? однов?рц?в з Рос?? мали св?й церковний центр: монастир ? собор, з 1844?— ?пископат, а пот?м ??рарх?ю (Б?локриницьку) на чол? з митрополитом, яка висвячувала священик?в ? ?пископ?в для старообрядц?в вс??? Рос?йсько? ?мпер?? (цей центр, п?сля толерантного едикту 1905 року, частково перенесено до Москви (осередком старообрядц?в-поп?вц?в була тут церква на Рогозькому цвинтар?). К?льк?сть старообрядц?в на Буковин?: 1794?— 400, 1844?— 2000, 1900?— 3 110, 1930?— 3 200. Б?льш?сть старообрядц?в на Буковин? були поп?вцями. У 1880—1890-их pp. буковинськ? старообрядц? видавали у Коломи? журнали ?Старообрядецъ? ? ?Давняя Русь? за ред. Н. Черн?чева.

Як усюди, так ? в Укра?н?, старообрядц? жили здеб?льшого в окремих оселях. В?д м?сцевого укра?нського населення вони в?др?знялися як в?рою, традиц?ями, так ? мовою, будовою та внутр?шн?м оформленням хат, також ? побутово-економ?чними прикметами. Основним зайняттям старообрядц?в було с?льське господарство (хл?боробство, городництво й сад?вництво), р?зн? види ремесла й промисловост?, торг?вля. Серед м?ських старообрядц?в було чимало багат??в-купц?в ? фабрикант?в. Як виразно чужонац?ональне середовище, старообрядц? сприяли русиф?кац?? деяких м?сцевостей, зокрема на п?вноч? Черн?г?вщини, що допомогло радянськ?й влад? в?докремити в?д Укра?ни цю територ?ю ? при?днати ?? до РРФСР.

Нин? на територ?? Укра?ни ? близько 50 старообрядних храм?в (зокрема в сел? Борск?в на В?нниччин?), у половин? яких нема? пост?йного настоятеля. В Укра?н? ? як безпоп?вськ? теч??, так ? поп?вськи Церкви: РПсЦ (Рос?йська Православна старообрядна Церква) та РДЦ (Рос?йська Древньоправославна Церква)

Особливост? обряд?в

Основн? в?дм?нност?

Поморськ? старообрядц?

• Двоперсне, а не триперсне хресне знамення
• не дозволяються мирськ? типи богослужбового сп?ву: оперне, партесне, хроматичне тощо. Церковний сп?в залиша?ться строго монодичним, ун?сонним.
• богослуж?ння в?дбува?ться за ?русалимським уставом у верс?? давньоруського тип?кону ?Церковное око?.
• нема характерних новообрядцям скорочень та зам?н. Каф?зми, стих?ри та п?сн? канон?в виконуються повн?стю.
• не використовуються акаф?сти (кр?м ?Акафиста ?сусу Сладчайшему? та ?Акафисту Пресвят?й Богородиц??) та ?нш? п?зн?ш? молитовн? твори.
• не служиться великоп?сна служба Пас?я, що ма? католицьке походження.
• не дозволя?ться стояння на кол?нах, бо це под?бно до знущань римлян над ?сусом.
• збер?га?ться ?Начал?, тобто особлив? молитви перед ? п?сля кожно? справи
• збер?га?ться синхронн?сть д?й, бо церква за Символом В?ри?— Соборна, тобто все ма? робитися разом.
• Великою Аг?асмою вважа?ться вода, освяченна в веч?р перед Богоявленням.
• Хресний х?д ходиться ?посолнь? (тобто за годинниковою стр?лкою), що символ?зу? ходу за Христом.
• у б?льшост? теч?й схвалю?ться присутн?сть християн у народному одяз? час?в Рус?.
• важливе м?сце пос?дають р?зн? види речитативу (?погласиц??) при читанн?.
• збер?гаються стар? вар?анти написання церковно-слов'янських сл?в (??росалим, священноинок (а не ?ромонах) тощо)
• використовуються 7, а не 5 просфор
• ?сугуба? (подв?йна) алл?лу?я, тобто ?Аллилу?я, аллилу?я, слава тебе Боже?, а не нове ?Аллилуия, аллилуия, аллилуия, слава тебе Боже?, бо ?аллилуия? ? так переклада?ться як ?слава Богу!?
• збер?га?ться 4 види поклон?в ? не дозволя?ться зам?няти один ?ншим. Для земних поклон?в використовують п?дручник?— килимок, на який кладуть руки п?д час земних поклон?в.
• збер?га?ться деклароване в Апостольських правилах ? правилах Собор?в негативне ставлення до будь-яких прояв?в екумен?зму.

Символ в?ри

?кона, що зображу? святих отц?в Першого Н?кейського собору (325), як? тримають Н?кейський символ в?ри (381)

В ход? ?книжково? справи? було внесено зм?ну в Символ в?ри: прибраний з?ставний сполучник ?а? в словах про в?ру в Сина Бож?я ?рождена, а не сотворена?. ?з смислового з?ставлення властивостей таким чином було отримано просте перерахування: ?рождённого, не сотворённого?.. Старообрядц? р?зко виступали проти свав?лля у виклад? догмат?в ? були готов? ?за ?диний аз? (тобто за одну букву ?а?) п?ти на страждання ? смерть.

Пор?вняння тексту Символу В?ри:

Дореформенний текст	?Новообрядний? текст
?сусъ, (?съ)	?исусъ, (?исъ)
Рожденна, а не сотворенна	Рожденна, не сотворенна
Его же царств?ю несть конца	Его же царствию не будет конца
Господа истиннаго и животворящаго	Господа животворящаго

?м'я ?сус

У ход? церковних реформ традиц?йне написання ?мен? Христа ?сус було зам?нене на запозичення з грецького написання ?исус. Старообрядц? продовжують дотримуватися традиц?йного написання.

Трискладовий восьмик?нечний хрест

Досконалою формою хреста у старообрядц?в вважа?ться восьмиконечна; чотириконечний хрест, як запозичення з латинсько? церкви, не застосову?ться в ход? богослуж?ння.

Двоперстя

Двуперстний благословляючий жест. Одна з перших ?кон Христа. З монастиря св. Катерини, Синай. VI?ст.

В ход? реформ патр?арха Н?кона п?ддалося зм?н? складання пальц?в (перстосложение) при зд?йсненн? хресного знамення: мирянинов? при хрестопод?бному осяянн? себе або кого-небудь наказувалося складати три пальц? ?пучкою?, в ??рейському ж благословляючому жест? використову?ться т.з. ?именословное перстосложение?, в якому пальц? знаменують собою букви ?мен? Христа?— ?С ХС.

Саме хресне знамення як частина передання сходить до перших стол?ть християнства. Багатьма авторами?— наприклад, Василем Великим воно в?дноситься безпосередньо до апостольського передання, проте письмових джерел про початкову форму перстослож?ння, ймов?рно, не ?сну?.

На п?дтримку нововведеного по грецьких зразках того часу жесту приводилися посилання на твори про ?менословне перстосложен?? Навпл?йського протопопа Миколи Малакси (XVI?ст.). По його ?мен? под?бне перстосложен?? в старообрядницькому середовищ? презирливо ?мену?ться ?малаксой?.

У багатьох п?слярозкольних джерелах, близьких Рос?йськ?й Православн?й церкв?, приводиться теор?я, по як?й первинною формою перстосложен?я було одноперст??, яке згодом зам?нилося дво?перст??м ?, нарешт?, що остаточно затвердилося тро?перст??м. Старообрядц? ж наполягають на благочест?, старовин? ? ?стинност? дво?перст?я. Як доказ старовини двохперстного жесту, приводиться безл?ч стародавн?х пам'ятник?в ?конограф??, в тому числ? так?, що в?дносяться переданням до апостольських час?в. При розгляд? ?стинност? жесту розкривають його символ?чний сенс: два персти означають два ?ства Сина Бож?я, при цьому трохи з?гнутий середн?й палець означа? ?умаление? (кеносис) Божественно? природи при очолов?ченн? Спасителя. Три ?нш? персти сполучен? як знак з'?днання ? незм?шання ос?б Святой Тр?йц? в ?диному Богов?. Хрестопод?бне осяяння на згадку про хрест Розп'яття зд?йсню?ться двома перстами, символ?зуючими Христа. При тро?перстном хресному знаменн? символ Христа зам?ню?ться символом Тр?йц?, що дозволя? старообрядцям дор?кати ?никон?анам?, що вони таким чином ?розпинають Тр?йцю?.

Агнець

Агнець (слав. ягня)?— л?тург?йний хл?б, який вжива?ться у православн?й церкв? для зд?йснення та?нства ?вхарист??. Зг?дно з ученням Церкви, л?тург?йн? хл?б ? вино стають Т?лом ? Кров'ю Христа. Т?лом ? Кров'ю причащаються духовенство та в?ряни. Агнець готу?ться священиком (або арх??ре?м) п?д час проском?д??. З проголошенням особливих молитов священик вир?за? коп??м частину просфори у форм? куба. Решта частини просфори назива?ться антидором. Такий спос?б приготування л?тург?йного хл?ба виник, мабуть, в IX—X?ст.: ?з цього часу в?н почина? згадуватися в богослужбов?й л?тератур?. Агнцем символ?чно називають ?суса Христа: под?бно старозав?тним агнцям, принесеним в жертву заради позбавлення ?врейського народу з ?гипетського полону, В?н в?ддав себе в жертву заради позбавлення людського роду в?д влади гр?ха.

Сугуба Алилуя

У ход? реформ Никона сугубе (тобто подв?йне) проголошення ?Алилуя?, що в переклад? з? старо?врейсько? мови означа? ?хвал?ть Бога?, було зам?нено на тригубе (тобто на потр?йне). Зам?сть ?Алилуя, Алилуя, слава тоб? Боже? стали вимовляти ?Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тоб?, Боже?. На думку греко-рос?ян (новообрядц?в), потр?йне проголошення Алилуя символ?зу? догмат про Святу Тр?йцю. Проте старообрядц? стверджують, що сугубе проголошення разом з? ?слава Тоб?, Боже? вже ? прославленням Тр?йц?, оск?льки слова ?слава Тоб?, Боже? ? одним з переклад?в на слов'янську мову старо?врейського слова Алилуя.

На думку старообрядц?в, стародавня церква говорила ?Алилуя? дв?ч?, тому й рос?йська дорозкольна церква знала т?льки подв?йну Алилую. Досл?дження показали, що в грецьк?й церкв? потр?йна Алилуя спочатку практикувалася р?дко, ? стала там брати гору т?льки в XVII стол?тт?. Подв?йна Алилуя не була нововведенням, що з'явилися в Рос?? лише в XV стол?тт?, як стверджують прихильники реформ, ? тим б?льше не похибка або помилка в старих богослужбових книгах. Старообрядц? вказують на те, що потр?йна Алилуя була засуджена древньою рос?йською церквою ? самими греками, наприклад, преподобним Максимом Греком ? на Стоглавому собор?.

Поклони

Не допуска?ться зам?на земних поклон?в на поясн?.

Поклони бувають чотирьох вид?в:

1. ?звичайний??— укл?н до грудей чи до пупа;
2. ?середн?й??— в пояс;
3. малий земний укл?н?— ?метання? (в?д грец. ?метаноя??— покаяння);
4. великий земний укл?н?— проскинеза.

У новообрядц?в ? для священнослужител?в, ? для ченц?в, ? для мирян пропону?ться класти поклони лише двох вид?в: поясн? ? земн? (метання).

?Звичайний? укл?н супроводжу? кадило, палення св?чок ? лампад; ?нш? творяться при молитв? соборн?й та кел?йн?й за строго встановленими правилами.

При великому земному поклон? кол?на ? голову потр?бно схилити до земл? (п?длоги). П?сля зд?йснення хресного знамення, простягнен? долон? обох рук кладуться на подручник, обидв? поруч, а пот?м голову нахиляють до земл? ст?льки, щоб головою торкнутися рук на подручнику: кол?на також схиляють до земл? разом, не розводячи ?х.

Метання виконуються швидко, одне за одним, що зн?ма? вимогу про преклон?ння голови до самого подручника.

Богослужбовий сп?в

П?сля розколу православно? церкви старообрядц? не прийняли н? новий багатоголосний стиль сп?ву, ан? нову систему нотного запису. Плеканий старов?рами крюковий сп?в (знаменний ? демественний) отримав свою назву в?д способу запису мелод?? особливими знаками?— ?знаменами? або ?гаками?. У знаменному сп?в? ?снують певна манера виконання, тому в сп?вочих книгах зустр?чаються словесн? вказ?вки: тихо, голосно (у повний голос), ? косно або р?вно (пом?рний темп сп?ву). У Старообрядницьк?й церкв? сп?ву прид?ля?ться високе виховне значення. Сп?вати треба так, щоб ?звуки вражали слух, а вкладена в них ?стина проникала в серце?. Сп?воча практика не визна? класичну постановку голосу, що молитися людина повинна сп?ваючи сво?м природним голосом, у фольклорн?й манер?. У знаменному сп?в? нема? пауз, зупинок, вс? п?снесп?ви виконуються безперервно. П?д час сп?ву сл?д досягати однор?дност? звучання, сп?вати якби в один голос. Склад церковного хору був виключно чолов?чим, але через нечисленн?сть сп?вак?в в наш час^[коли?] практично у вс?х старообрядницьких молитвах ? церквах основу хор?в становлять ж?нки.

?конопис

Моленна в Олен?вському скиту
(фотограф?я к?нця XIX стол?ття)

Ще до церковного розколу в рос?йському ?конопис? нам?тилися зм?ни, викликан? впливом зах?дно?вропейського живопису. Старообрядц? активно виступали проти нововведень, в?дстоюючи традиц?ю рос?йсько? та в?зант?йсько? ?кони. У полем?чних творах протопопа Авакума про ?конопис вказувалося на зах?дне (католицьке) походження ?нових? ?кон ? жорстко критикувалося ?живоподоб??? в роботах сучасних йому ?конописц?в.

У ?Поморських в?дпов?дях? з?брано ? проанал?зовано великий ?конограф?чний матер?ал, це було одне з перших в Рос?? пор?вняльних ?конограф?чних досл?джень.

У ?правлячо?? Рос?йсько? православно? церкви поступово почався занепад ?конопису, що зак?нчився практично повним забуттям ?кони до XIX стол?ття. Старообрядц? ж збирали ?дорозкольн?? ?кони, вважаючи ?нов?? ?безблагодатними?. Особливо ц?нувалися ?кони Андр?я Рубльова, так як саме його роботи яко зразок називав Стоглав. Збирання старообрядцями стародавн?х ?кон породило ц?лу ?ндустр?ю п?дроблених ?п?д старовину? (подфурних) ?кон. Старообрядц? були основними (?, ймов?рно, ?диними) експертами в ?конопис? та ?конограф?? при пробудженн? ?нтересу до рос?йського ?конопису на рубеж? XIX—XX стол?ть, при т.?зв. ?В?дкритт? ?кони?.

У значних старообрядницьких центрах склалися самост?йн? школи ?конопису. Одна з найв?дом?ших на сьогодн??— ветк?вська ?кона.

Синод РПЦ заборонив використання литих ?кон. Под?бно? заборони у старообрядц?в не ?снувало, а м?днолит? ?кони невеликого розм?ру, легко в?дтворюван? за зразком, були зручн? як при виробництв?, так ? при використанн? у пересл?дуваних св?тською ? церковною владами старов?р?в.

Побут, культура, фольклор

Уставщиц? в Комаровському скиту

У старообрядц?в збер?галася своя система осв?ти, що включа? заучування напам'ять безл?ч? молитов, навчання читанню та початк?в арифметики, знаменному сп?ву. Основними п?дручниками традиц?йно були Азбука, Псалтир ? Часослов. Особливо обдарованих д?тей навчали слов'янському письму та ?конопису. Деяк? безпоп?вськ? згоди (поморц?, федос??вц? та ?н.) використовують хомовий сп?в, що вийшов з ужитку в XVII стол?тт?.

Основн? п?дсумки розвитку старообрядництва

Незважаючи на пересл?дування з боку влади та оф?ц?йно? церкви, багато старообрядц?в вистояло ? зберегло свою в?ру.

Старообрядницьк? громади продемонстрували здатн?сть пристосовуватися до найважчих умов. Незважаючи на прихильн?сть до старовини, вони в?д?грали значну роль у розвитку та зм?цненн? економ?чних в?дносин у Рос?йськ?й ?мпер??, часто проявивши себе працьовитими ? п?дпри?мливими людьми.

Старообрядц? докладали великих зусиль до справи збереження пам'яток середньов?чно? рос?йсько? культури. У громадах дбайливо збер?галися стародавн? рукописи ? стародруки, старовинн? ?кони та церковне начиння.

Кр?м цього, вони створили нову культуру, в рамках яко? все життя людини п?дпорядковувалося общинним, соборним р?шенням. Ц? р?шення, у свою чергу, ?рунтувалися на пост?йному обговоренн? ? роздум? над християнськими догмами, обрядами ? Святим письмом.

Арх??пископ Андр?й Уфимський (князь Ухтомський), ?пископ Православно? Рос?йсько? Церкви, один ?з засновник?в ? л?дер?в катакомбно? церкви в СРСР, так оц?нив поп?вське старообрядництво:

?сторичн? заслуги старообрядництва перед церковним ? рос?йським народом величезн?. Так? вони в минулому ? ще б?льше так зване старообрядництво може зробити доброго в майбутньому. Але ? православн?, ? старообрядц? повинн? пам'ятати, що старообрядництво ? рел?г?йно-культурно-побутове, а не т?льки вузько обрядове явище. Що це не переб?льшення, а ?сторична правда, ми можемо привести достов?рн? докази:

1. Старообрядц?, захищаючи чистоту ?вангельського християнства, повстали проти самовладдя ??рарх?? в особ? патр. Н?кона ? зберегли тим чистоту рос?йського православ'я.
2. Старообрядц? все сво? життя прагнули зд?йснити справжню свободу духу, соц?альну р?вн?сть ? церковне братство, ? в цьому в?дношенн? старообрядницький прих?д ? зразком християнсько? громади.
3. Старообрядц? виробили чудову формулу ставлення до церковних обряд?в. Вони кажуть, що обряди?— це дорогоц?нна посудина, що збер?га? в соб? церковн? почуття (…).
4. Старообрядц? донесли до наших дн?в св?тлий ?деал пастиря?— батька приходу ? молитовника, ? кер?вника громадсько? сов?ст?. У старообрядц?в н?коли не було приказки ?що не п?п, то батько?, (…). Для старообрядця параф?яльний пастир?— неодм?нно виб?рний, це д?йсно св?ча, поставлена ??перед престолом Божим.
5. Енерг?йно протестуючи проти гордовитих пап?стичних домагань ??рарх??, старообрядц? н?коли не переставали протестувати ? проти насильств над сов?стю з боку цив?льно? царсько? влади, ? коли петербурзький режим став гнути в баранячий р?г церковну громаду, старообрядц? вжили вс? сили, щоб зберегти соб? свободу церковно-громадського самовизначення, ? цю свободу вони у себе зд?йснили (…).

Пересл?дування старообрядц?в

Втеча старообрядц?в почалася п?сля Собору 1667 року. Особливо посилилася втеча за кордон п?д час правл?ння Цариц? Соф??, п?д час ?оакимового патр?аршества. Ут?кали до Реч? Посполито?, Шведсько? ?мпер??, Прусс??, в Османську ?мпер?ю, в Китай ? Япон?ю. При Петр? I, за в?домостями Сенату, втекло понад 900 тисяч душ. У в?дношенн? до загального числа тод?шнього населення Московського царства це становило близько десяти в?дсотк?в, а у в?дношенн? до виключно рос?йського населенню ця к?льк?сть вт?кач?в становила набагато б?льший в?дсоток. Масштаби катастрофи можна зрозум?ти, пор?внявши з чисельн?стю ем?грац?? п?д час громадянсько? в?йни 1917—1922 рок?в. Тод? вона становила всього 1?млн при населенн? Рос?? 150?млн, тобто т?льки 1,5?% а не 10?%. За кордоном старообрядц? селяться великими колон?ями, будують сво? церкви, монастир?, скити. У Рос?йськ?й ?мпер?? ?снували сво? велик? старообрядницьк? центри. Найв?дом?ш? з них: Керженець, Стародуб, Клинц?, Новозибк?в, В?тка, ?ргиз, Вигорец?я.

Керженець?— назва р?чки в Нижньогородськ?й губерн??. У густих л?сах вздовж р?чки до к?нця XVII стол?ття ?снувало до сотн? старообрядницьких обителей?— чолов?чих ? ж?ночих. Розгром Керженца почався за Петра I. У Нижньому Новгород? був страчений знаменитий старообрядницький диякон Олександр, що склав книгу В?дпов?дей на питання Питирима: йому в?друбали голову, а т?ло його спалили ? поп?л кинули у Волгу. П?сля розгрому Керженця старов?ри втекли на Урал, в Сиб?р, у Стародуб, на В?тку ? в ?нш? м?сця. Вих?дц?в з Керженськи?х скит?в на Урал? ? в Сиб?ру стали називати кержаками, цей терм?н в подальшому поширився на вс?х старообрядц?в Уралу ? Сиб?ру.

Стародуб знаходиться в п?вн?чн?й частин? Укра?ни?— у колишн?х Новозибк?вському й Суразькому пов?тах Черн?г?всько? губерн??. Гон?ння почалися за час?в правл?ння Соф??. Частина старообрядц?в втекла з Стародуб'я в В?тку.

В?тка знаходиться в сучасн?й Б?лорус?. За час?в розколу знаходилася на територ?? Великого княз?вства Литовського. Перший розгром В?тки стався в 1735. 40 000 чолов?к були переселен? в Сх?дний Сиб?р ? Забайкалля. Ц? под?? отримали назву ?Першого вигнання?. У 1765у сталася друга вигонка, а п?зн?ше ? третя. Остання парт?я старообрядц?в була доставлена ??в Забайкалля в 1795 роц?.

?ргиз?— притока Волги в Саратовськ?й ? Самарськ?й губерн?ях. Заселений за час?в Катерини II на запрошення ?мператриц?. За час?в правл?ння Миколи I вс? ?ргизьк? монастир? були розгромлен? ? в?д?бран? у старообрядц?в.

Досить велика к?льк?сть старообрядц?в збереглася в Уральському козачому в?йську. Одн??ю з причин за якою козаки охоче п?дтримали Пугачова, була в?дплата ?хрестом ? бородою?, тобто збереженням старообрядницьких традиц?й. Перед стратою на Болотн?й площ? один з головних сподвижник?в Пугачова Перф?л'?в в?дмовився спов?датися у священика-никон?анина?— ?…через розкольницьку свою черств?сть в?н не захот?в виспов?датися ? прийняти божествене причастя?. У 1802 уральськ? козаки-старов?ри в?дмовилися п?дкоритися введенню погон?в на нов?й козач?й арм?йськ?й ун?форм?, вважаючи ?х ?антихристовими? знаками. Оренбурзький генерал-губернатор Волконський в 1803 роц? вислав до Уральська каральну експедиц?ю. Козак?в наказали шмагати, поки т? не вдягнуть форму, зашмагали до смерт? к?лька десятк?в людей. Причиною останньо? смути у в?йську 1874 року послужила в?дмова в?д прийняття присяги, передбачено? новим положенням про в?йськову службу. Б?льш?сть прихильник?в старо? в?ри вважали неможливим принесення будь-яких клятв. К?лька сотень упертих козак?в було вислано в глух? зауральськ? пустел?, а 1877-го за ними були вислан? ?хн? с?м'?.

В?дом? старообрядц?

• Аввакум Петрович

Державн? д?яч?

• Браг?н Василь ?вграфович?— землевласник з селян, благод?йник, депутат Державно? думи Рос?йсько? ?мпер?? I скликання в?д Пермсько? губерн??.
• Видр?н Степан Семенович?— станичний отаман Оренбурзького козачого В?йська, депутат Державно? думи Рос?йсько? ?мпер?? I скликання в?д Оренбурзько? губерн??.
• Гучков Олександр ?ванович?— рос?йський пол?тичний д?яч, голова Державно? Думи Рос?йсько? ?мпер??.
• Коржаков Олександр Васильович?— голова служби безпеки президента Рос?? Бориса ?льцина з 1991?р. по 1996?р.
• Кудюк?н Павло Михайлович?— радянський дисидент, сп?вголова СДПР в 1990-92 рр., заступник м?н?стра прац? РФ в 1992-93 рр., викладач Вищо? Школи Економ?ки.
• Лихачов Дмитро Серг?йович?— рос?йський ? радянський вчений, ф?лолог, мистецтвознавець, громадський д?яч.
• Морозов Сава Тимоф?йович?— рос?йський п?дпри?мець ? меценат, засновник династ?? Морозових.
• Романов Венедикт Миколайович?— д?яч Донського козацтва.
• Рябушинський Павло Павлович?— рос?йський громадський ? пол?тичний д?яч, видавець.
• Третьяков Павло Михайлович?— меценат, засновник Третьяковсько? галере?.

Купц?, банк?ри ? промисловц?

• Бугров Микола Олександрович?— молодший представник нижегородських купц?в-старообрядц?в Бугрових, хл?бопромисловець, ф?нансист, домовласник, меценат ? великий благод?йник Нижегородсько? губерн?? ? один з найб?льших в Рос??.
• Бурил?н Дмитро Генад?йович?— ?ваново-вознесенський фабрикант, меценат ? колекц?онер з купецько? династ?? Бурил?них.
• Громов Василь Федулович?— рос?йський купець друго? г?льд??, л?сопромисловець, сад?вник ? благод?йник.
• Ковил?н ?лля Олекс?йович?— московський купець.
• Кокор?в Василь Олександрович?— п?дпри?мець, меценат, рос?йський економ?ст.
• Кузн?цов Матв?й Сидорович?— п?дпри?мець, фабрикант порцеляни.
• Мальцеви?— купецька династ?я Надволжя, ?хл?бн? корол??.

Учасники Франко-рос?йсько? в?йни 1812 року

• Платов Матв?й ?ванович?— в?йськовий отаман Донського козачого в?йська, генерал в?д кавалер??. Отримав графський титул за проявлену в в?йнах з Наполеоном хоробр?сть.

Вчен?

• Ухтомський Олекс?й Олекс?йович?— ф?з?олог, академ?к Академ?? наук СРСР (1935), творець вчення про дом?нанту.

Див. також

• Древлеправославна Церква Укра?ни
• Старообрядництво в Луганськ?й област?
• Ликови

Джерела та л?тература

• Таранець С. В. Старообрядство // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни?: у?10?т.?/ редкол.: В.?А.?Смол?й (голова) та ?н.?; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни.?— К.?: Наукова думка, 2012.?— Т.?9?: Прил?—?С.?— С.?823.?— ISBN 978-966-00-1290-5.
• С.?В.?Таранець. Руська православна старообрядська церква // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни?: у?10?т.?/ редкол.: В.?А.?Смол?й (голова) та ?н.?; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни.?— К.?: Наукова думка, 2012.?— Т.?9?: Прил?—?С.?— С.?393.?— ISBN 978-966-00-1290-5.
• Старообрядництво, ?сторичний екскурс
• Забутий остр?в древлього благочестя
• Старообрядц? в Укра?н? як субетн?чна група рос?ян
• Як старообрядц? стали знаряддям колон?ал?зму
• Гертруда Рибакова. ?Старов?ри?— що ми про них зна?мо? Частина 1?(рос.)
• Полем?ка м?ж старообрядцями(рос.)

Л?тература

• Енциклопед?я укра?нознавства?: Словникова частина?: [в 11 т.]?/ Наукове товариство ?мен? Шевченка?; гол. ред. проф., д-р Володимир Куб?йович.?— Париж?— Нью-Йорк?: Молоде життя, 1955—1995.?— ISBN 5-7707-4049-3.
• Щапов А. Русский раскол старообрядства. Казань 1859;
• Лазаревский А. Описание Старой Малороссии, т. ?. Ки?в 1888;
• Лилеев М. Из истории раскола на Ветке и в Стародубье XVII?— XVIII?вв., випуск ?. К. 1895;
• Смирнов П. История русского раскола етарообрядства. 2 вид. П. 1895;
• Polek J. Die Lippowaner in der Bukowina. Черн?вц? 1899;
• Щапов А. Сочинения, т. ?. П. 1906;
• Оглоблин А. Предкапиталистическая фабрика. К. 1925;
• Pascal P. Avvakum et les debuts du raskol. Париж 1938;
• Наулко В. Развитие межэтнических связей на Украине. К. 1975.
• Сапожн?кова Т. Д. Книжна культура старообрядц?в перш?й половин? Х?Х ст. // Записки ?сторичного факультету Одеського нац?онального ун?верситету ?м. ?.??.?Мечникова.?— Одеса, 2002.?— Вип. 12.?— С. 264—274.

Посилання

• Старообрядництво // Укра?нська Рел?г??знавча Енциклопед?я
• Старообрядницька л?тература?// Л?тературознавча енциклопед?я?: у?2?т.?/ авт.-уклад. Ю. ?. Ковал?в.?— Ки?в?: ВЦ ?Академ?я?, 2007.?— Т.?2?: М?—?Я.?— С.?429-430.