共享汽车成企业争夺新市场 产业发展仍面临多因素限制
Полоцький собор — собор Русько? греко-католицько? церкви в межах Рос?йсько? ?мпер?? в?дбувся 12 лютого — 18 лютого 1839 року в м. Полоцьку в прим?щенн? Соф?йського собору[1]. Оприлюднення акту полоцького собору почалося з кв?тня 1839 р.[1]. Метою собору була л?кв?дац?я Греко-католицько? церкви в Укра?н? та Б?лорус? в кордонах Рос?йсько? ?мпер?? з ?деолог?чних м?ркувань[2][3]. Секретна ?нструкц?я уряду Рос?? в?д 1834 р. стверджувала про необх?дн?сть ?поступового й обережного? примусу греко-католик?в до п?дпорядкування ?х влад? В?домства православного спов?дання Рос?йсько? ?мпер??[3]. Скликали цей собор Йосиф Семашко, Антон?й Зубко, Василь Лужинський, котр? заздалег?дь були введен? в оточення Йосафата Булгака[3].
?стор?я
ред.Ця стаття м?стить текст, що не в?дпов?да? енциклопедичному стилю. |
Характер зазначеного собору ста? зрозум?лим ?сторичними умовами, коли цей собор був нав'язаний ?згори? рос?йським окупац?йним режимом на теренах Великого княз?вства Литовського п?сля рос?йських каральних акц?й п?д час повстання 1830—1831 рок?в, через що ?знизу? посп?льство м?сцевого люду не чинило спротиву[4]. П?дготовка до цього собору велась та?мно з 1835 р. Секретним ком?тетом[1][3], а п?д проведення згаданого собору прибув рос?йський 29-й козацький полк[1]. На полоцькому собор? було 111 греко-католицьких священик?в, як? не в?дали про та?мну ?нтригу ? раптово д?зналися про це та спробували виступити проти л?кв?дац?? Греко-католицько? церкви ? збирали п?дписи з ц??ю метою, паралельно з? збором п?дпис?в намовлених прихильник?в л?кв?дац?? Греко-католицько? церкви (з метою пол?пшення свого матер?ального становища за рахунок вказано? л?кв?дац??[3]); деяк? з прихильник?в Греко-католицько? церкви були заслан? далеко в?д Батьк?вщини у внутр?шн? област? Рос?? (традиц?йна метода Рос?? п?д час репрес?й — ?золяц?я в?д впливу нерос?йських священик?в на не рос?йську паству)[1]. У Б?лоруськ?й ?парх?? з числа 680 греко-католицьких священик?в п?сля адм?н?стративного тиску дали п?дписи лише 186 для такого собору, частина намагалася перейти в римо-католицтво при примусов?й л?кв?дац?? греко-католицтва в Рос?йськ?й ?мпер??. (60 монастир?в васил?ян греко-католик?в вже насильно були знищен? рос?йською владою)[1]. Але уряд Рос??, сл?дкуючи за настроями серед католицького кл?ру через вив?дувач?в Секретного ком?тету ? готуючись до так званого полоцького собору, приготував заздалег?дь указ 1829 року про заборону переходити греко-католикам в римо-католицтво[3]. Ран?ше, 22 кв?тня 1828 р., рос?йський цар видав указ, яким наказав перетворити орган?зац?йн? форми греко-католицько? церкви у рос?йське православ'я: в?дбулася реструктуризац?я: зам?сть 4 греко-католицьких ?парх?й (Полоцько?, В?ленсько?, Берестейсько? ? Луцько?) було примусово укомплектовано Рос??ю дв? — Б?лоруську й Литовську ?парх??[3].
П?д час цих под?й завдання вести спостереження за греко-католицькими священиками було покладено на члена Секретного ком?тету камергера Скр?п?цина Валер?я Валер?йовича (*1799—?1874)[1][5]. Представник рос?йського фельд'?герського корпусу вказав Антон?ю Зубко (в?д ?мен? асесора другого департаменту Римо-католицько? духовно? колег?? Йосифа Семашко[3]) ?переконати? ?парх?ю та консистор?ю при?днатися до РПЦ МП, а у раз? ?х спротиву — заслати ?х у монастир на покарання[1]. До та?много плану Секретного ком?тету орган?зац?? так званого полоцького собору причетн? були також м?н?стр внутр?шн?х справ Рос?? Блудов Дмитро та московський ?пископ Ф?ларет Дроздов[1].
Рос?йський пол?тичний режим на ньому орган?зував анти-канон?чне ?скасування? постанови Берестейського собору 1596 року. Ця под?я полоцького собору в?дбулася одразу п?сля знакових смертей противник?в насильного при?днання до РПЦ МП греко-католик?в (п?дозр?ло одночасно померлих саме перед цим собором): п?нського в?карного ?пископа Йосафата Жарського та доктора канон?чного права Йосафата Булгака[3]. Останн?й був фах?вцем у формулюванн? ступеня правом?рност? цих под?й. За його життя очевидно не могли вчинити цю незаконн?сть полоцького собору. Оск?льки рос?йськ?й влад? потр?бно було так би мовити ?узаконити? оформлення[3] сво?? окупац?? Великого княз?вства Литовського (терени сучасно? Б?лорус?, Укра?ни та Литви), де до того зовс?м не було параф?й та священик?в Рос?йсько? православно? церкви Московського Патр?архату. Достатньо вказати, що старообрядц? (засновники м?ста В?тка), т?каючи з Москов??, рятувалися в?д репрес?й РПЦ МП саме у Великому княз?вств? Литовському.
Особливу увагу заслугову? передсоборна форма репрес?й та ?нтриги: у 1836 роц? греко-католицьких священик?в та монах?в у Б?лорус? та Укра?н? почали змушували писати письмово розписки ?добров?льно? згоди перейти на рос?йське православ'я?, незг?дних понижували у посад?, ув'язнювали у монастир? (рос?йська влада традиц?йно для рос?йсько? ?стор?? розглядала монастир? на кшталт тюрем та псих?атричних л?карень), засилали у найг?рш? параф??[3]. А ще до зазначеного полоцького собору в 1837 р. Греко-католицьку Колег?ю уряд Рос?? примусово п?дпорядкував урядовому синодов? Рос?йсько? православно? церкви, тим самим вважаючи формальн?стю орган?зац?ю ?полоцького собору?[3].
До Рос?йсько? православно? церкви Московського Патр?архату було насильно при?днано понад 1600 параф?й, що нал?чували понад 1,6 м?льйона параф?ян, що з часом примусово довели масовим переведенням у рос?йське православ'я до 3 м?льйон?в люду[3]; додатково — 32 монастир?, понад 2000 храм?в, понад 4000 священик?в р?зного сану. Основним ?н?ц?атором такого чергового ?возз'?днання? став пророс?йський греко-католицький ?пископ Йосиф Семашко. З ним були — Антон?й Зубко, Василь Лужинський та ще 21 персона. Цей собор прийняв акт, п?дозр?ло виг?дний виключно РПЦ МП, що мав два пункти[1]:
- У першому — оголошувалося про ??дн?сть Православно? церкви? та прохання про п?дпорядкування Греко-католицько? церкви православному синодов? державного В?домства в?роспов?дань Рос?йсько? ?мпер?? очолюваному обер-прокурором Неча?вим Степаном Дмитровичем[3],
- у другому — вони просили рос?йського ?мператора Миколу ?[3] вчинити ?швидку? адм?н?стративну л?кв?дац?ю греко-католицьких параф?й, як? зберегли в?рн?сть Греко-католицьк?й церкв?[3]. До цього псевдо-соборного акту були прикладен? ?зобов'язання? 1305 священик?в та ченц?в, п?сля прийняття акту ?хню к?льк?сть п?дозр?ло п?д?гнали до 1607 ос?б[3].
25 березня (6 кв?тня н.ст.) 1839 р. рос?йський ?мператор Микола ? видав указ в?дпов?дно до акту полоцького собору, на основ? чого урядовий синод РПЦ МП прийняв постанову про ?при?днання ун?ат?в? до РПЦ МП[3].
22 листопада 1839 р. Папа Римський Григор?й XVI видав алокуц?ю з обвинуваченням греко-католицького ?пископату у в?дступництв?, але без критики уряду Рос?? через побоювання прогнозованих насл?дк?в для римо-католик?в в Рос?йськ?й ?мпер??[1].
П?зн?ше в?дбувся на основ? проголошень полоцького собору пол?тично-адм?н?стративний тиск на греко-католик?в Холмщини, що особливо був в?дчутний за ?мператора Олександра II у 1875 роц?[3], з л?кв?дац??ю Холмсько? д??цез?? на користь утворення структури РПЦ МП у тих краях. У Любл?нськ?й губерн??, Сувальськ?й губерн??, Седлецьк?й губерн?? та ?нших греко-католики масово стали переходити на римо-католицтво[3].
Кр?м вищенаведеного, насл?дком так званого ?полоцького собору? була втрата розграбованих рос?йським окупац?йним режимом культурних ц?нностей Б?лорус? та Укра?ни (книги, ?кони, витвори мистецтва, коштовний посуд тощо)[3].
Т?льки на Галичин? п?д владою Австр?? Укра?нська греко-католицька церква продовжувала розвиватися.
У зв'язку з под??ю навколо полоцького собору була викарбувана спец?альна рос?йська медаль з написом ?В?дторгнут? насиллям (1596) возз'?днан? любов'ю (1839)?[1] (рос. Отторгнутые насилием 1596 воссоединены любовью 1839), але насправд? було ?накше (щодо ?возз'?днан? любов'ю?), про що св?дчать хоча б под?? з Пратулинськими мучениками.
Невипадково ця медаль повторю? ?дею попередньо? медал? Повернення в?дторгнутого 1793 року у зв'язку з рос?йською окупац??ю Великого княз?вства Литовського (на що м?сцеве населення в?дреагувало повстанням 1794 року), бо акт полоцького собору розглядався як утвердження рос?йського загарбання Б?лорус? та Укра?ни.
Дата на т?й медал? — 25 березня 1839 року, не зб?га?ться з датою проведення собору, але зб?га?ться з початком насилля рос?йського режиму над м?сцевими греко-католиками п?д прикриттям незаконного р?шення ф?ктивного полоцького собору.
Полоцький собор був орган?зований напередодн? дня торжества Православ'я за церковним календарем РПЦ МП. Тому не випадково на зворотн?й сторон? медал? був зроблений завчасно напис — рос. Торжество — Православия.
Медаль м?стить п?дпис медаль?ра — Утк?на Павла Петровича[ru].
Див. також
ред.Прим?тки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н ПОЛОЦКИЙ СОБОР 1839 (рос.)
- ↑ Полацкая грэка-катал?цкая арх?епарх?я // ?Вял?кае княства Л?то?скае: Энцыклапедыя?. 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашко? (гало?ны рэд.), Т. У. Бялова ? ?нш.; Маст. З. Э. Герас?мович — М?нск: Выд. ?Беларуская Энцыклапедыя ?мя Пятруся Бро?к??, 2007 г. — Т.2, С.450 — ISBN 978-985-11-0394-8. (б?л.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш К?рэе? В?ктар, ?Полацк? царко?ны сабор 1839?, Энцыклапедыя г?сторы? Беларус?: У 6 т., М?нск, 1999 г., — Т.5, С.540-541 — ISBN 985-11-0141-9. (б?л.)
- ↑ На теренах Укра?ни та Б?лорус? до окупац?? Великого княз?вства Литовського Рос?йською ?мпер??ю не було Рос?йсько? православно? церкви Московського патр?архату, котра при сприянн? рос?йського пол?тичного режиму набула присутност?.
- ↑ Та?мний радник, директор Департаменту духовних справ ?ноземних в?роспов?дань. В?н також став в?домий ?пошуком вбивства ?вреями християнських немовлят ? вживання ними ?х кров??, примусовим впровадженням рос?йсько? мови для католик?в в окупован?й Укра?н? й Б?лорус? (як типовий елемент для рос?йсько? пол?тики) та звинувачений в закордонних публ?кац?ях у порушенн? свободи сов?ст? в Рос??. Вл. Греков. Скрипицын, Валерий Валериевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1904. — Т. 18 : Сабанеев — Смыслов. — С. 618—619. (рос.)
Джерела
ред.- Энцыклапедыя г?сторы? Беларус? : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашко? (гало?ны рэд.), М. В. Б?ч, Б. ?. Сачанка ? ?нш.; мастак Э. Э. Жакев?ч — М?нск : Выд. ?Беларуская Энцыклапедыя ?мя Пятруся Бро?к??, 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.
- Вял?кае княства Л?то?скае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашко? (гало?ны рэд.), Т. У. Бялова ? ?нш. ; мастак З. Э. Герас?мович. — 2-е выданне. — М?нск : Выд. ?Беларуская Энцыклапедыя ?мя Пятруся Бро?к?, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (б?л.)
- Канфес?? на Беларус? (канец XVIII — ХХ ст.) / В. В. Грыгор'ева, У. М. Завальнюк, У. ?. Нав?цк?, А. М. Ф?латава; Навук. рэд. У. ?. Нав?цк?. — М?нск, 1998 г. (б?л.)
- Opacki, Z., ?Likwidacja Unii ko?cielnej na ?ziemiach zabranych“ w 1839 roku?, Polska — Ukraina: 1000 lat s?siedztwa. — T. 2: Studia y dziejów chre?cijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym/ Pod. Red. S. St?pnia, Przemy?l, 1994, 119–130 (пол.)
- Стрельбицкий И., ?Униатские церковные соборы с конца XVI века до воссоединения униатов с православною церковью?. — Вильна, 1888 г. (рос.)
Посилання
ред.- Bernardetta Wójtowicz-Huber, Ojcowie narodu. Duchowieństwo greckokatolickie w ruchu narodowym Rusinów galicyjskich (1867–1918), Warszawa 2008, ISBN 978-83-235-0383-5 (пол.)
- Хотеев Алексий, Полоцкий собор 1839 года, приход РПЦ МП в Минске, ?Воскресение?, № 2, 2015 г. (рос.)
- Марозава Святлана, Полоцкий церковный собор 1839 г., 07.01.2009, сайт сайт ?Хрысц?янства ? г?старычным лёсе беларускага народа?. (рос.)